Діти і батьки – найрідніші люди на всіх етапах розвитку людства. Але й найбільш популярні сторони протистояння.
Такі конфлікти є найпоширенішими в сімейному житті. Розглянемо фактори, які є причинами конфліктної взаємодії батьків і дітей. До них належать такі: тип внутрішньосімейних відносин, неефективність батьківського ставлення до дитини, вікові кризи в дитини, особистісні відмінності батьків і дітей, несприятливий вплив інших вагомих людей.
Тип внутрішньосімейних відносин. Виділяють гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. Для гармонійних відносин характерне співробітництво, узаємодопомога, рівноправність усіх учасників сім’ї. У такій сім’ї дорослі спілкуються з дітьми товариським тоном, коректно спрямовують поведінку дитини, хвалять, висловлюючи свої поради; батьки допускають дискусії з приводу тих чи інших подій, які стосуються вчинків і поведінки дитини; батьки, як правило, не підкреслюють своє керівне становище. Для такої сім’ї характерний демократичний стиль виховання дитини, такі батьківські дії дають ефект розуміння, прийняття й розуміння особистості дитини. У дисгармонійній сім’ї спостерігається конфліктна взаємодія подружжя, напруженість, неможливість віднайти гідного способу спілкування між батьками й дітьми, почуття й емоції сторін до уваги не беруться, у взаємовідносинах зберігається дистанція. Така поведінка приводить до невротичних реакцій членів сім’ї, виникнення почуття постійної турботи в дітей.
Неефективність батьківського ставлення до дитини. Конфліктологи виділяють 4 причини неефективності батьківського ставлення до дитини:
– педагогічна і психологічна несумісність батьків (незнання батьками психологічних особливостей дітей певного віку);
– некритично засвоєні стереотипи виховання дітей (авторитарний базується на заборонах; ліберальний – роби, що хочеш);
– особисті проблеми й особливості характеру батьків;
– особливості спілкування з іншими членами сім’ї.
Вікові кризи в дитини – це перехідний період від одного етапу розвитку дитини до другого. У ці кризові періоди діти стають неслухняними, вередливими, дратівливими й агресивними. Виділяють такі вікові кризи в дітей (за Д. Ельконіним):
– криза першого року життя;
– криза трьох років (перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);
– криза 6-7 років (період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку);
– криза статевого дозрівання (період переходу від молодшого шкільного віку до підліткового 12-14 років);
– підліткова криза (15-17 років).
Особистісні характеристики відмінностей батьків і дітей. До таких несприятливих рис батьків належать: холодність, вимогливість, консерватизм, надмірний раціоналізм, недостатність ніжності, підвищена тривожність, зловживання шкідливими звичками. Серед особистісних особливостей дітей називають наступне: низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, непослух, упертість, егоцентризм, самовпевненість, лінь.
Несприятливий вплив інших вагомих людей (окрім батьків). Мається на увазі негативне втручання в процес виховання дитини дідусів і бабусь. Що ж робити? Діти повинні попросити батьків пояснити їм докладніше суть конфлікту, якщо батьки не зробили цього самі. Батьки, у свою чергу, повинні проявляти чуйність і заохочувати дітей до обговорення. Реакція батьків на конфлікти з дітьми з гнівом, критикою змусить дитину тільки більше переживати. Відкритість і чесність батьків психологи ставлять в обов’язкові умови. «Бої» повинні вестися з розумом. Необхідно також зберігати серйозну батьківську реакцію на важливі питання, такі як секс, наркотики, алкоголь тощо.
Підкреслюючи важливість обговорень, психологи відзначають, що ті діти, які залучені батьками в обговорення конфліктів із раннього віку, більш схильні розмовляти з батьками при виникненні будь-яких проблем. Батькам для збереження психологічної «форми» для вирішення конфліктів рекомендується більше читати про дослідження в області психології дітей і підлітків, щоб не тільки знаходити ключі й вирішення проблем, але й згадувати в подробицях, що значить рости.
Дуже часто батьки й діти під час конфлікту не можуть подивитися на ситуацію з іншого боку або випробували вже все, але так і не в силах гармонізувати відносини. Конфлікти можуть набувати загрозливу інтенсивність, яка впливає на повсякденне життя всіх учасників, на сімейне щастя й особистісні зміни. Тоді родині потрібна консультація психолога. Сім’я отримує безпечні умови вирішення конфліктів і професійну допомогу в гармонізації відносин.
Важливим засобом для сімей з дітьми є профілактика конфліктів. Психологи дають батькам прості й ефективні рекомендації для мінімізації їх виникнення:
– необхідно поважати права дітей;
– дітям варто давати трохи свободи, звичайно, знаючи, куди вони йдуть, що будуть робити й наскільки це безпечно; але дзвінки, листи та думки дитини можуть залишатися їх «приватною власністю»;
– усі встановлювані для дітей правила повинні бути справедливими й відповідати віку дітей;
– якщо дитина регулярно доводить вчинками свою надійність, строгість вимог і контролю допустимо послабити.
Нехай конфлікти з дітьми у вашій родині будуть крайньою рідкістю й завжди мають швидке, позитивне рішення.