“Я і про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики», а її, здається, признано за мій chef d’oeuvre( з французької – шедевр)”. Такого листа у 1912 році до своєї сестри Ольги писала Леся Українка – неповторна українська письменниця.
У цей вир нещодавно поринув 10-А клас. “Лісову пісню” ставили в одному з найкращих театрів Києва – Київському академічному театрі наЛипках. Акторам удалося відтворити на сцені найскладніше – потойбічний світ, у якому живе Мавка. І не було жодних думок, що він нереальний. Та найкраще вони змогли передати те, що червоною стрічкою проходить крізь увесь твір – справжнє кохання. Почуття, яке вже тоді здавалося Лесі Українці старомодним, досі зворушує серця не лише юних дівчат, а й хлопців. Тому під час особливо драматичних сцен на очах навіть проступали сльози.
Учні  отримали унікальні враження, яких ніде більше не дістанеш.