З думкою про гімназію…
Для мене гімназія – це не лише навчальний заклад. Це, перш за все, школа життя. Ми вчимося тут найважливішому: бути чесними, чуйними, цілеспрямованими, уміти жити в колективі. У гімназії ми будуємо своє “Я” по цеглинці, важко, повільно, обережно.
Допомагають нам у цьому наші вчителі. Мені пощастило: більшість із них за роки навчання стали для мене справжніми друзями, які дадуть мудру пораду, допоможуть у скрутну хвилину, укажуть правильний шлях, якщо заблукав.
Їх увага, терпіння викликають захоплення, а душу переповнюють слова вдячності. Саме вони вчать нас долати себе, свою лінь, неорганізованість, не зупинятися на досягнутому й іти вперед. Саме це ми й намагаємося робити з гідністю!
Юрасов Максим, 11 клас
У гімназії ми проводимо багато часу – зростаємося з нею, живемо її життям, а вона нашим!
Важливість гімназії в тому, що вона багато в чому визначає наші долі, дає крила й учить літати, а нам потрібно обрати правильний курс. А для цього в гімназії створюються якнайкращі умови!
Пройдуть роки. Ми обов’язково згадуватимемо свою гімназію, учителів, однокласників, ми розповідатимемо про неї своїм дітям. Ці спогади будуть світлими, адже “гімназійні роки – дивовижні”!
Павлюк Марія, 11 клас
Гімназія – це одна з найважливіших сторінок нашого життя. Вона, як ніхто й ніщо інше, здатна преретворити учня на особистість!
Гімназія – це перший крок до самостійного життя. Адже багато що відбувається тут уперше: і перший урок, і перша перемога, і перша поразка, і перше кохання.
Надзвичайно приємно усвідомлювати, що учні гімназії – її гордість, адже були призерами районних, міських, Всеукраїнських олімпіад із різних предметів, перемагали в спортивних змаганнях і всіляких конкурсах. Нашими першими успіхами в житті ми завдячуємо гімназії!
Стрілець Анастасія, 11 клас
Так швидко плине час. Я вже випускниця й стою на порозі вибору своєї майбутньої життєвої дороги. Хай би час зупинився, бо так не хочеться ще прощатися з дитинством.
Гімназія «Ерудит»… Можна називати її по-різному: берег дитинства, храм науки, країна дитячих мрій, але все втілюється в єдиному понятті – рідна гімназія.
Сьогодні я згадую минуле і мрію про майбутнє. Але рідна гімназія назавжди залишиться в моєму серці.
Маленькі, затишні куточки моєї пам’яті. Такі близькі і рідні, звичні і привітні. Чудовий гімназійний дворик зберігає краплини за краплиною найдорогоцінніші події мого життя. Я тут завжди відпочивала душею. Так, саме тут, у рідній гімназії, я почували себе надзвичайно комфортно. І це не дивно!
Скільки приємних спогадів, мрій, сподівань, радості й смутку, світлої печалі… Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу!
Дякую рідній гімназії!
Кірик Діана, 11 клас
Гімназія подарувала нам радість пізнання того, що створено людським розумом. А ще подарувала нам, випускникам 2017 року, хвилини спілкування з добрими та мудрими людьми – із нашими вчителями.
Де б ми не були, ми подумки будемо разом із вами. Адже ви зробили для нас найцінніше – дали нам міцні та надійні крила, на яких ми впевнено полинемо кожен у своє майбутнє. Ми вам віддячимо тим, що ми значимо, тим, ким ми будемо, тим, що ми створимо, а також тим, що в житті ми своєму зуміємо.
Низький вам уклін!
Ярошенко Анастасія, 11 клас
Учителям гімназії «Ерудит» присвячується…
Велична праця, Учителю невтомний,
Дарована від Господа Тобі.
Повинен бути Ти безсмертним і незломним
І сіять розум свій на матері-землі.
Учитель… Яке звичайне, яке містке це слово! Той, хто навчає, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. І якщо тобі в житті пощастило, і ти зустрів справжнього вчителя, твоє життя буде прожите недарма. Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскрутніші часи.
Шановні вчителі! Ви залишили в наших серцях добру пам’ять, бо посіяли в наших душах зерна доброти, краси, справедливості, творчості. Промайнуть роки, але пам’ять повертатиме нас до найкращої пори життя – гімназійної.
Тому сьогодні хочеться сказати вам спасибі за жертовну працю, за теплі години спілкування, за уроки життя.
Випускники «Ерудит»
Інтерв’ю в день випускного вечора
- Сьогодні нарешті настав той день, про який ми мріяли довгий час, який чекали з нетерпінням, бачили уві сні. Цей день звучить у наших серцях урочистою, радісною, яскравою мелодією. Хай кожен з нас додасть у цю мелодію свою ноту подяки, любові, вірності, надії.
Гордієнко Юлія
- Ми йдемо з гімназії й розуміємо, що нічого вже не повернути, не повторити, не змінити. Позаду залишилася яскрава, насичене подіями гімназійне життя, де прощали нам провини й помилки, де нас розуміли, намагалися допомогти, навчити, підтримати.
Ольховик Дмитро
- Гімназія стала для нас не тільки місцем, де отримують знання, але і, дійсно, другим домом. Тут ми дружили, допомагали один одному у вирішенні завдань і життєвих проблем, разом перемагали й ділили гіркоту поразок, раділи успіхам один одного й намагалися розрадити в біді.
Кінайлюк Михайло
- Завжди з нами були поруч учителі, завжди були готові зрозуміти й допомогти. Ми не обіцяємо, що не будемо робити помилок у словах і рішеннях, ми не обіцяємо, що будемо прославленими й великими, але ми будемо завжди пам’ятати Ваші уроки добра, справедливості, толерантності, чесності.
Гребенець Дарина
- Ми будемо намагатися, щоб у майбутньому Вам ніколи не було за нас соромно. Ми будемо дбайливо зберігати спогади про гімназію не тільки в фотоальбомах, файлах, на дисках, але й в своїх серцях.
Калініна Олена
- У наших душах залишиться й мелодія сьогоднішнього дня, урочиста, яскрава, з нотками смутку й жалю, і слова-побажання директора гімназії Перехейди Олександра Михайловича, і хвилювання в очах батьків, і дружні обійми однокласників.
Караван Катерина
- Сьогодні в наших дітей свято. Ми радіємо, що вони мали можливість навчатися в найкращому навчальному закладі м. Києва. Високо цінуємо безмежний талант директора гімназії «Ерудит» Перехейди Олександра Михайловича, його відповідальне ставлення до роботи, компетентність, ентузіазм, відкритість і доброзичливість.
Гордієнко В.В., голова батьківського комітету
- Дякуємо педагогічному колективу за міцні знання, за той неповторний світ, який відкрили нашим дітям, уміло вели їх стежками любові й доброти, запалюючи в їх трепетних серцях вогник допитливості, віри в справедливість, віри в себе!
Стрешенець Н.В., член батьківського комітету
Гімназія, моя гімназія…
Гімназія, моя гімназія… Це моя родина, мій дім, моє маленьке життя…
Що ж дає мені мій навчальний заклад? Здається, не тільки цінні й необхідні знання, але й нічим не замінний життєвий досвід. Вона готує мене до нового та цікавого життя. Якщо подивитися, то гімназія займає досить-таки тривалий період у житті людини й, звичайно ж, впливає на формування особистості. Моєї особистості. Моя гімназія допомагає розкрити в мені все найкраще, загартувати характер, направити мою невгамовну енергію в потрібне русло. А ще вона дає мені право на помилку, учить не опускати руки, якщо щось не виходить, а пробувати свої сили далі. Так, вона виховує в мені Людину.
Гончаренко Вадим
Моя гімназія
Гімназія – це початок усього. Вона, як ніхто й ніщо інше, перетворює людину на особистість. Саме тут ми починаємо жити як члени суспільства, робмо першу гідну заявку про себе світу.
Гімназія – це не тільки загальноосвітній центр, це школа життя. Ми навчаємося тут найважливішому: бути чесними, чуйними, цілеспрямо-ваними, уміти жити в колективі. У гімназії ми будуємо своє «Я» по цеглинці, важко, повільно, обережно. Допомагають нам у цьому наші вчителі. Мені дуже пощастило – вони не тільки вчителі, а й друзі. Друзі, які дадуть мудру пораду, підставлять плече й укажуть правильний шлях, якщо заблукаю в нетрях навчання й життя. Їх увага до нас, терпіння викликають захоплення, а душу переповнюють слова подяки. Учителі вчать нас долати себе, свою лінь, неорганізованість, не зупинятися на досягнутому й іти вперед.
Важливість навчання взагалі й гімназії зокрема в тому, що вони багато в чому визначають долю кожного з нас. Навчальний заклад дає крила й учить літати, а нам треба правильно вибрати як летіти й вибрати правильний курс.
Підгорна Дарина, 11 клас
……..
Я пам’ятаю той день, коли мене привела до гімназії за руку мама. Це був новий незвіданий світ. А відкривати його допомагали прекрасні вчителі. Кожен їхній урок був справжньою новою сходинкою у велику країну знань. Вони дивували нас надзвичайною любов’ю до своєї професії, добротою, вимогливістю та справедливістю. Тут працюють учителі, які віддають нам частинку свого тепла й любові, навчають бути чесними, справедливими, людяними.
Переконана, скільки б не пройшло часу, а в пам’яті назавжди залишаться спогади про рідну гімназію. Я пишаюся тим, що навчаюся саме тут.
Пузакова А., 10 клас
Здається, усього декілька років тому ми ступили на твій поріг, «Ерудите»! То було перше наше знайомство з тобою. Маленькі, боязливі, з очима, сповненими надій та переживань, юні гімназисти… Тепер ми, уже дорослі юнаки та дівчата, стоїмо на порозі дорослого життя. У наших очах майорить вогник потаємних мрій, сподівань на прекрасне майбутнє і… вдячності тобі, рідна гімназіє, за подароване щастя дитинства.
Ліннік Марія, 11 клас
Міні-інтерв’ю
Учні
1.Чи подобається тобі навчатися в гімназії?
Вчитись цікаво. Різноманітні предмети. Хороші вчителі. Мало учнів у класі. Домашній затишок.
2. Які предмети найбільш цікаві?
Англійська мова, мій Київ, образотворче мистецтво, історія, українознавство.
Учителі
1. Які фактори визначають якість роботи вчителя?
Хороші умови праці, сприятливий мікроклімат у колективі, зацікавленість у результатах роботи.
Батьки
1. У чому , на Ваш погляд, полягає найголовніша особливість гімназії?
В індивідуальному підході до кожного учня, у невеликій наповнюваності класів, у доброзичливості і вимогливості педагогів, у затишній домашній атмосфері.
2. Як дитина почуває себе у гімназії?
Прекрасно, спокійно, комфортно.
3. Що б Ви хотіли побажати?
Подальших успіхів.
Любити… Почуття, яке ще ніхто не зміг пояснити. Вона, любов, може бути такою різною: родинною, дружньою, турботливою, щасливою і навіть злою і оманливою.
Проте любов, пошана та подяка, яку ми відчуваємо до нашого директора Перехейди Олександра Михайловича, не зрівняється ні з чим, адже такі почуття жоден з нас не почуває більше ні до кого. Мабуть, забракне слів, щоб висловити всю вдячність цій людині за все, що вона для нас робить. Людина, яка з упевненістю може сказати, що не дарма живе, тому що робить велике діло, і якій кожен з нас вдячний за тепло, доброту, що нам віддає, за ту частину своєї душі, яку він вкладає в нас, гімназистів.
Із виступу на святі «Останнього дзвоника»
Боярської Наталії
Сьогодні мій виступ – це Гімн моїй рідній гімназії «Ерудит», учителям, їх натхненній праці, їх величезному внеску у розвиток людства. Це Гімн Вам, нашим вчителям, вашій кропіткій, творчій, нелегкій, але такій потрібній справі. Я вдячна батькам, долі, що 5 років тому вони віддали мене у прекрасний храм наук – гімназію «Ерудит», який став для мене дорогим, рідним.
Із виступу голови учнівського самоврядування
Качабульської Яни на серпневій районній конференції
педагогічних працівників
Рідна гімназія, рідний дім… Як багато значать у моєму житті ці слова. Вони для мене є основою буття, тим єдиним, чого не може змінити і зруйнувати час.
Гежицька Анна
Ви, вчителі, – це багатодітні батьки. Ви до своїх учнів ставитись із повагою, розумінням, шанобливо, лагідно, намагаєтеся забезпечити нас усім необхідним, аби ми краще, швидше і цікавіше пізнавали навколишній світ.
Нежур Світлана
Рідна земля, рідний дім, рідна гімназія… Такі звичайні, але такі важливі слова. Для мене вони становлять неділиму величну єдність, яка назавжди залишиться в моєму серці.
Біляк Дарія
Є «Ерудит»-гімназія у місті,
В столиці Києві над річкою Дніпром.
Про заклад цей надходять гарні вісті,
Стрічають тут дітей з усмішкою й теплом.
Слухачі курсів Центрального
інституту підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів
Сьогодні наша гімназія – це наш другий, а, можливо, і перший дім, в якому завжди тобі раді, куди ти йдеш з великим бажанням, де панує культ знань, любові, взаєморозуміння.
Гордієнко Олександр
Я завжди хотів вчитися у школі, де кожен може почувати себе, як удома, де ставляться до тебе, як до рівноправного члена родини зі своїми бажаннями, прагненнями та потребами. Дуже пишаюся тим, що вчуся у гімназії «Ерудит», яка є саме таким місцем – з родинним теплом та турботою.
Хомяк Андрій
Ранок. Усе пробуджується від сну. Оживає і подвір’я гімназії «Ерудит». Ласкаві промінчики сонця торкаються даху красивої сучасної будівлі. Йдуть люди повз неї і задивляються, бо приваблює чистота і порядок, море квітів. Гомінливі каштани, фруктовий сад оточують її з усіх боків. Ось на подвір’я випорхнули гімназисти – і рознісся веселий дзвінкий сміх.
Подлєсна Валерія
Усім своїм друзям я з гордістю розповідаю про своїх вчителів та про гімназію. Вважаю, що багато дітей мріють навчатися в ній.
Абіділова Есміра
