Насолоджуємося класикою

Чотири століття тому глядачі лондонського театру «Глобус» уперше побачили найвідомішу трагедію Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта. Пристрасть почуттів у цьому творі робить актуальним цей твір упродовж століть.

Вічну історію кохання показує на своїй сцені й Театр юного глядача, що в Києві. Її переглянули 27 січня учні 8 класу гімназії «Ерудит».

Актори  змогли досить глибоко передати характери героїв, але відсутність на сцені атмосфери тих часів, про які писав Шекспір, не дала змоги відчути себе в середньовічній Італії.  Тому й враження залишилися від спектаклю не однозначні.

І, звісно, дуже б хотілося в історії про закоханих підлітків не бачити невблаганну трагічність зі смертельним кінцем. Але, на жаль, у «Ромео і Джульєтті» трагічний кінець історії просто невідворотний. Напевно, кожному з нас хотілося б, аби фінал у цієї п’єси був іншим. Чому автор зробив його таким? Невідомо нікому, та й у Шекспіра вже не запитаєш. Тому маємо просто насолоджуватися класикою.

no images were found

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Related Post

«Лісова пісня» Лесі Українки – прекрасна пісня про любов і зраду«Лісова пісня» Лесі Українки – прекрасна пісня про любов і зраду

І знову про прекрасне… На сцені феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження нереальності потойбічного світу Мавки, а Килина