Затамований подих, завмирання серця, широко розплющені очі – і ти в очікуванні акторів. Ось вони, такі звичайні й величні водночас, виходять на сцену й починають …. жити. Годину поспіль ти сидиш, спрямувавши погляд на сцену,  ловиш кожен звук і рух. Виставу зіграно, а радше прожито, і весь зал жваво підводиться й щосили віддячує акторам Молодого театру шквалом гарячих оплесків за щойно зіграну виставу «Звичайні історії».

Лірична притча за п’єсою Марії Ладо про життя і смерть, про віру і переселення душ, про вірність і зраду, про любов і всепрощення не залишила байдужими учнів 8 класу.