Техніка публічного виступу (захист наукової роботи) zahist-naukovoi-roboti-254x300 Ще римські оратори говорили, що промова повинна містити:
екзордіум — кілька вступних зауважень щодо теми виступу;
експозиціо — визначення поняття, характеристика обсягу й важливості теми;
каузу — логічні аргументи, що підтверджують правильність судження, прямі дедуктивні докази;
симіле — подібні явища в інших сферах, аналогії;
екземплюм — приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні докази;
тестимоніум — висловлювання славетних людей, прислів’я, авторитетні судження;
конклюзіо — резюме, висновки, їх використання.
Автор наукової роботи, який прагне справити враження на
слухачів і переконати аудиторію, повинен знати основні складові техніки публічного виступу.
1. Дихання під час мовлення:
• виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи;
• зробіть глибокий вдих і видих перед початком захисту;
• повітря, яке ви вдихнули, витрачайте рівномірно й економно;
• удихайте повітря носом і ротом водночас;
• груди тримайте рівно, ледве випнувши їх уперед.
2. Голос:
• пристосовуйте свій голос до середовища, у якому говорите;
• хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у власні сили;
• хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини;
• найзручніший спосіб тренування голосу — читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Тренуйтеся тричі на день по 15 хв з перервами після кожних 5 хв;
• спробуйте виявити хиби своєї мови за допомогою магнітофону, записавши свій голос (або за допомогою мобільного телефону з відеокамерою, тоді можна виявити ще й дефекти зовнішності, постави тощо);
• голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж треба висловити рішучість, довір’я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують.
3. Вибір слів:
• для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних людей, слухайте виступи інших учасників і принагідно записуйте слова та вирази, які ви хотіли б вживати у своїй мові;
• виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами;
• навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й однозначні слова;
• пам’ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

4. Конструкція речень:
• чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати й розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною;
• часте вживання особових займенників замість імен може призвести до неправильного тлумачення сказаного;
• основну думку завжди треба висловлювати головним реченням, а не підрядним;
• речення, у якому кілька іменників стоять підряд, сприймається важко;
• розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого.
5. Жести:
• не робіть незвичних жестів, які привертають до себе надмірну увагу, жести мають доповнювати й супроводжувати усне слово;
• не починайте й не закінчуйте промову несподіваним жестом.
6. Уміння переконувати:
• навчіться справляти на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою та манерами;
• для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, їх слід впорядкувати і сформулювати;
• якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно викличе інтерес у слухачів;
• добираючи аргументи, потрібно враховувати освітній рівень слухачів, їхню поінформованість з теми, можливі контраргументи;
• переконувати людину легше під час дискусії, а не на лекції;
• промовець має справляти враження переконаної і впевненої у своїх силах людини, яка добре знає свій предмет.
7. Підготовка і початок виступу:
• напишіть повний текст виступу й кілька разів прочитайте його;
• розкладіть на столі всі записи та матеріали, згрупуйте їх відповідно до виступу;
• підготуйте наочність (графіки, схеми, таблиці) й проду¬майте, як краще її подати слухачам, щоб не робити метушливих рухів до записів і дошки;
• починаючи виступ, думайте не про своє хвилювання, а про контакт зі слухачами, про зміст виступу;
• пам’ятайте, що найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою — розповідь;
• нотатки для виступу робіть на аркушах однакового фор¬мату. Ліворуч залиште поля для позначок, також позначте при¬близну витрату часу на кожен пункт;
• починайте виклад у зручному положенні, повільним тем¬пом, звертанням: «Шановнслухачі…».
8. Виклад:
• самого висловлювання думок замало, їх треба донести до слухачів; уживайте для цього метафори, афоризми, цитати;
• різні незвичайні пригоди та випадки дуже пожвавлюють виступ;
• незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, абстрактні поняття треба пояснити;
• один з найвідоміших способів загострення уваги — паузи та риторичні запитання під час виступу;
• коли треба зазирнути в рукопис виступу, опустіть очі, але голову не схиляйте;
• намагаючись запам’ятати текст, зосереджуйтесь передусім на змісті, а не на стилі;
• не бійтеся дивитися на слухачів;
• не заповнюйте паузи різними звуками, як-то: «е-е-е», «ну…»;
• після закінчення виступу не показуйте свого полегшення через те, що виступ позаду;
• дякуйте за кожне запитання й зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.